Що таке монофобія?

Монофобія, також відома як аутофобія, ізофобія або еремофобія, являє собою страх опинитися в ізоляції, на самоті або покинутим. Ця боязнь самотності, як і будь-яка фобія, не завжди має раціональне підґрунтя. Навіть якщо ви усвідомлюєте, що фізично знаходитесь у безпеці, у вас може зберігатися сильне занепокоєння щодо незнайомців, потенційних загроз, відсутності любові, можливості виникнення надзвичайних ситуацій без шансу отримати допомогу або інших непередбачених обставин, з якими доведеться впоратися самотужки.

Багато людей цікавляться, що таке фобія самотності, і як вона може впливати на психічний стан людини. Фахівці вважають, що монофобія належить до групи психічних розладів, які називаються агорафобним кластером. Агорафобія — це інтенсивний страх перебування на відкритому просторі або у незнайомій обстановці. Існують різні рівні монофобії: деяким людям необхідно, щоб поруч був конкретний супутник, інші потребують присутності когось в тій же кімнаті, а деякі не можуть бути спокійними, якщо в домі немає інших людей.

Ця фобія може проявлятися в різних формах, зокрема:

• страх бути розлученим з однією конкретною людиною;
• боязнь залишитися вдома на самоті;
• страх перебувати в громадських місцях без супроводу;
• страх відчувати себе самотнім або ізольованим;
• боязнь зіткнутися з небезпекою, не маючи підтримки;
• страх жити на самоті;
• боязнь самотності або почуття ізольованості.

Симптоми монофобії

Діагностичний і статистичний посібник Американської психіатричної асоціації визначає чіткі критерії для постановки діагнозу фобії:

1. Інтенсивний або невиправданий страх, спричинений певною ситуацією або подією, наприклад, перебуванням на самоті.
2. Негайна реакція тривоги, яка перевищує реальну небезпеку або загрозу.
3. Усвідомлення людиною, що її страх не відповідає реальній ситуації.
4. Уникнення ситуацій, що викликають страх, якщо це можливо.
5. Сильне відчуття дискомфорту під час перебування в ситуації, яка викликає страх.
6. Страх, який негативно впливає на здатність людини навчатися, працювати або взаємодіяти з іншими людьми.
7. Тривалість страху понад шість місяців.
8. Страх, який не пов'язаний з іншими психічними захворюваннями.

По суті, фобія — це сильний страх або підвищений рівень тривожності, який зберігається протягом тривалого часу і суттєво впливає на якість життя. На відміну від звичайної неприязні або дискомфорту, які люди можуть відчувати до певних ситуацій чи об'єктів, фобія має більш інтенсивний характер і часто потребує втручання спеціалістів для ефективного лікування.

Монофобія тісно пов'язана з іншими видами соціальної тривожності, оскільки вона впливає на те, як людина взаємодіє з оточуючими. Страх самотності часто супроводжується занепокоєнням щодо соціальних контактів, що робить спілкування з іншими ще складнішим і посилює загальну тривожність.

Переживання ситуацій, які викликають монофобію, може призвести до різноманітних фізичних проявів, включаючи:

• інтенсивне потовиділення;
• тремтіння або м'язові спазми;
• озноб або раптові припливи жару;
• проблеми з диханням або відчуття задишки;
• відчуття удушення;
• часті серцеві скорочення (тахікардія);
• стиснення або біль у грудях;
• нудота або порушення роботи шлунка;
• сухість у роті або відчуття дзвону у вухах;
• запаморочення або ймовірність непритомності;
• дезорієнтація або сплутаність свідомості.

Причини монофобії

Фобії викликають таке інтенсивне почуття страху та тривоги, що це серйозно впливає на повсякденне життя і звичну рутину людини. Вони активують реакцію «бий або біжи», змушуючи мозок сприймати ситуацію як загрозу неминучої небезпеки. Це призводить до фізіологічних та емоційних реакцій, які можуть значно ускладнити нормальне функціонування та взаємодію з навколишнім світом. Розвиток фобій у людей може бути зумовлений різними причинами, такими як:

1. Біологічні. Нейромедіатори в мозку можуть неправильно реагувати на певні подразники, що змушує мозок вірити у загрозу з боку конкретної людини, об'єкта чи ситуації, навіть коли реальної небезпеки немає.
2. Генетичні та сімейні. Схильність до високого рівня страху і тривожності може бути спадковою. Діти можуть також переймати страхи від батьків або інших близьких, спостерігаючи їх реакції на певні ситуації, наприклад, на страх самотності.
3. Екологічні. Травматичні події або особливо стресові ситуації, пов'язані з самотністю, можуть стати каталізаторами для розвитку монофобії.

Хоча точні причини виникнення фобій, таких як монофобія, поки що не повністю зрозумілі, багато вчених вважають, що ці складні фобії можуть бути спричинені комбінацією різних факторів. Часто, хоча і не завжди, фобії можуть бути частково пов'язані з подіями або досвідом, що мали місце в дитинстві.

Діагностика монофобії

Поставити діагноз монофобії та інших подібних фобій, таких як аутофобія чи ізолофобія може фахівець з психічного здоров'я. Після постановки діагнозу лікар допоможе визначити подальші кроки для вашого одужання і розробити план лікування, що включає відповідні методи терапії та підтримки.

Під час діагностики монофобії лікар, ймовірно, запитає про вашу медичну історію та загальний стан фізичного здоров'я. Вам потрібно буде описати конкретні ситуації, які викликають у вас інтенсивне занепокоєння, щоб фахівець міг краще зрозуміти вашу проблему та визначити найбільш ефективні методи лікування.

Лікування монофобії

З монофобією, як і з багатьма іншими ситуаційними фобіями, можна впоратися за допомогою психотерапії. Існує кілька способів, які психотерапевт може використовувати щоб допомогти вам впоратися зі страхом самотності.

Експозиційна терапія

Цей метод базується на поступовому збільшенні часу, протягом якого людина стикається з об'єктом або ситуацією, що викликає страх. Наукові дослідження та клінічна практика підтверджують, що експозиційна терапія є ефективним способом допомоги в подоланні різних видів тривожних розладів і фобій.

Когнітивно-поведінкова терапія

Одна з найпоширеніших і найкраще досліджених форм психотерапії, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) поєднує в собі когнітивний та поведінковий підходи. Суть методу полягає у виявленні проблем або тригерів, аналізі ваших раціональних думок та знань про ситуацію, а також оцінці емоційної реакції. Зміна шкідливих моделей мислення й поведінки може бути надзвичайно ефективною в лікуванні фобій.

Ліки

Існує ряд медикаментів, які можуть допомогти в лікуванні фобій або зменшенні сильного стресу, який вони можуть викликати. Антидепресанти, протитривожні препарати та седативні засоби можуть бути корисними для людей, які страждають на монофобію в різних ситуаціях. Призначення і використання кожного з цих препаратів повинно здійснюватися лікарем і тільки за його рекомендацією.